ГО «Самарівський центр підтримки сім’ї» з Дніпропетровської області активно працює над виявленням туберкульозу серед внутрішньо переміщених осіб у межах проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я». Мета ініціативи — покращення виявлення випадків туберкульозу серед осіб, які мали контакт із хворими на ТБ з вразливих груп, а також активне виявлення ТБ серед ВПО та мотивація виявлених хворих до початку лікування.

Пошук нових пацієнтів іноді має свої виклики: люди можуть мати негативний досвід взаємодії з медичними установами або не вірити у допомогу; відсутність офіційної реєстрації пацієнтів або проблеми з особистими документами, ізольованість та мобільність цільової групи; опір до лікування або його переривання; потреба не лише у медичній, але і у соціально-психологічній підтримці.

ГО «Самарівський центр підтримки сім’ї» практикує різні методи комунікації та пошуку нової потенційної аудиторії, які можуть бути корисними:

• Особисті зустрічі з керівниками місцевих установ задля співпраці та поширення інформації про діяльність організації. Це можуть бути хаби, реабілітаційні центри, де часто проживають люди без офіційного статусу чи стабільного доходу, навіть якщо там офіційно не надаються реабілітаційні послуги;
• Залучення тих, хто вже звернувся, до поширення інформації серед новоприбулих;
• Розповсюдження інформаційних листівок про діяльність організації, в яких зазначається: назва організації, графік роботи, контакти соцпрацівника;
• Ефект «сарафанного радіо», який суттєво підсилює охоплення та викликає довіру в цільової аудиторії;
• Використання мотиваційних виплат: 200 грн — за перше звернення, 150 грн — за приведених контактних осіб.

Один із таких комунікаційних кейсів, що завершився успішним обстеженням та виявленням туберкульозу, це історія Миколи (ім’я змінено), яка доводить, що вчасна допомога рятує життя.

Микола змушений був залишити рідну домівку на Харківщині через війну. Після поранення на фронті та евакуації родини за кордон він залишився на самоті. У новому місті — Самар — він оселився в гуртожитку, без роботи, без підтримки, в стані депресії. Його самопочуття з кожним днем погіршувалося: постійний кашель, слабкість, втрата апетиту. Та Микола вважав, що звертатися до лікарів не має сенсу — мовляв, ніхто не допоможе.

Однак під час зустрічі в одному з центрів допомоги в Дніпропетровській області соціальний працівник звернув увагу на його зовнішній вигляд та симптоми. Після розмови та встановлення довіри Микола погодився пройти обстеження. Завдяки співпраці організації з лікарнею його оперативно направили на флюорографію, яка підтвердила туберкульоз.

Чоловіку надали не лише медичну допомогу, але й соціальний супровід: організували лікування, допомогли з продуктами, ліками, засобами гігієни, підтримали морально, неодноразово супроводжували до лікарів. Його навіть шукали, коли він на певному етапі зник — знайшли на місцевому ринку, де він підробляв вантажником. Це був непростий шлях, але Микола повернувся до лікування. Пізніше він налагодив стосунки зі своєю родиною — тепер вони на зв’язку, а сам Микола продовжує терапію та поступово повертається до стабільного життя.
Микола ділиться:

«Думав, що вже нікому не потрібен. Сім’я закордоном, я після поранення вже не воюю. Мого дому нема. Вдячний соціальному працівнику за те, що не просто водив мене на обстеження, а й піклувався, щоб у мене було, що їсти. Ви врятували мені життя»

ГО «Самарівський центр підтримки сім’ї» продовжує роботу в м. Самар, м. Павлоград, м. Тернівка та Самарівському районі Дніпропетровської області, зосереджуючи зусилля на виявленні туберкульозу серед найвразливіших груп населення. Попри всі виклики команда організації продовжує працювати та допомагати всім, хто цього потребує.

Історія Миколи — це нагадування про те, що кожне життя варте порятунку. Вчасна допомога, чуйність і людяність можуть стати початком нового здорового майбутнього навіть у найскладніших обставинах.