Ірина (ім’я змінено) — 55-річна мешканка Херсона, яка вдруге бореться з туберкульозом. Але її життя — це набагато більше, ніж просто історія хвороби. Це історія про силу, витривалість і здатність виживати в умовах війни, ізоляції та крайньої вразливості. Це також про людську підтримку і важку роботу соціальних працівників, які здатні змінити життя.

Під час окупації Херсона життя Ірини перетворилося на боротьбу за виживання. Постійні обстріли, відсутність роботи та соціальної підтримки, розлука з рідними — усе це мало тяжкі наслідки. Діти Ірини виїхали з міста і перебувають далеко, маючи власні труднощі, тож жінка залишилася в місті сама. Її квартира неодноразово страждала від влучань під час обстрілів.

Професії Ірина не має, а єдиною можливістю заробити бодай якісь гроші була важка сезонна робота на полях — з ранньої весни до пізньої осені, під палючим сонцем. Такі умови, разом із постійним стресом і нестачею ресурсів, згодом призвели до зловживання алкоголем.

Стан здоров’я погіршився. Раніше Ірина вже лікувалася від туберкульозу, але в січні 2025 року вона знову потрапила до фтизіопульмонологічного центру у вкрай важкому стані. Вона ледве пересувалася палатою й потребувала стороннього догляду.

 У цей складний період Ірина отримала підтримку в межах проєкту «Час зупинити туберкульоз», який реалізує ГО «Херсонська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» за підтримки Альянсу Громадського здоров’я та фінансування Глобального фонду. Цей проєкт спрямований на підтримку прихильності до лікування туберкульозу через медико-психосоціальний супровід хворих.

З перших днів перебування в лікарні Ірина опинилася під опікою соціального працівника. Їй надали не лише медичну допомогу, а й засоби особистої гігієни, продукти харчування та інше необхідне.  А головне — постійний супровід і психологічна підтримка. Усе те, що часто залишається поза увагою, але є критично важливим для відновлення сил і збереження людської гідності. Зараз Ірина лікується та проходить реабілітацію. Тепер у неї є шанс налагодити своє життя.

Ця історія — про те, наскільки важливо для успішного лікування туберкульозу і відновлення забезпечити не лише медичне лікування, а й психосоціальний супровід для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Особливо в таких регіонах, як Херсон, де місцеві жителі щодня страждають від чисельних обстрілів та вимушені ховатися від ворожих дронів.

Херсон залишається містом болю, стійкості і спротиву. Завдяки спільним зусиллям волонтерів, медиків і громадських організацій кожна така історія може отримати шанс на щасливе завершення. І хоча для цього потрібні колосальні зусилля, ресурси, час, терпіння та щоденна праця – працівники ГО «Херсонська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» готові робити цю роботу стільки, скільки буде потрібно, заради нашої спільної мети – повної і остаточної перемоги над туберкульозом.